ОКО ТАЙФУНУ

Незворотність більше не здається примарною. Її присутність відчувається у кожному подиху — вона густа й майже дотична. Вона огортає свідомість, монотонно шепочучи щось заспокійливе та мляве. Час ніби зупинився. Спустошений розум уже не в силах осягнути красу природи чи дихання весни.
​Раптовий порив вітру закрутив усе навколо в хаотичному танці й стрімко рвонув угору, змушуючи подивитися в небо. А там — безмовне й величне око, що дивиться прямо у відповідь. Ця зустріч поглядів і розбудила бурю.